Деякі дитячі вірші про зиму знайомі нам з дитинства, деякі доводиться чути вперше. Об’єднує їх атмосфера снігової казки. Погодьтесь, коли малюк старанно розповідає вивчений напередодні зимовий віршик – це мило і зворушливо.

Падав сніг на поріг

Падав сніг на поріг,

Кіт зліпив собі пиріг.

Поки смажив, поки пік,

А пиріг водою стік.

Кіт не знав, що на пиріг

Треба тісто, а не сніг.

(П. Воронько)

 

Два плюс два

Мені на долоню

Злетіли з хмаринки

Дві білі сніжинки

І ще дві сніжинки.

 

А разом виходить

Якась дивина —

А разом виходить

Краплина одна!

(А. Качан)

 

Білий кіт

Котик вибіг за ворота,

А на вулиці — зима!

Білий сніг і білий котик –

І кота немов нема!

Лиш на кінчику хвоста

Видно плямку у кота.

(В. Бондаренко)

 

Зайчикові вуха

Сіє, віє, завіва

Снігом завірюха,

А у зайчика, хоч плач.

Дуже змерзли вуха.

Він і валянки узув,

І вдягнув кожуха,

А з-під шапки, ну, хоч плач.

Виглядають вуха.

— І чого ти зажуривсь? —

Цокотять синички.

— Ти б собі вдягнув на вуха

Теплі рукавички!

(В. Каменчук)

 

Уранці біля хати

Уранці біля хати

Малесенькі сліди —

Зайчаточко вухате

Приходило сюди.

Стояло біля хати,

Ступило на поріг –

Хотіло нам сказати,

Що випав перший сніг.

(Л. Куліш-Зіньків)

 

Зима

Ну й бо ж снігу намело —

Стало білим все село.

Біла стежка, біла річка,

Біла вишня і смерічка,

Біла хата, білі коні,

Тільки носики червоні.

(Л. Куліш-Зіньків)

 

Гостює в нас зима

Летять, летять сніжинки

На поле, ліс і сад,

Веселий свій таночок

Танцює снігопад.

Надворі – лютий холод,

Тепла давно нема.

Заліз в копичку зайчик

І солодко дріма.

Мете хвостом лисичка

Сніжок біля сосни.

В барлозі спить ведмедик,

Солодкі бачить сни.

(В. Кленц)